Блог вчителя початкових класів Стукало Марії Юхимівни: Дистанційне навчання

Дистанційне навчання в початковій школі - це новий виклик для батьків, учителів та учнів. За майже три роки дистанційного навчання, спочатку через пандемію Covid-19, а тепер через повномасштабну війну, дистанційна освіта стала популярним інструментом для забезпечення безпеки та здоров’я в сучасних умовах.

Для початкової школи дистанційна освіта стала проблемою, більшість дітей потребують більшого нагляду та підтримки. Однак, з правильними методами та інструментами, дистанційна освіта може бути ефективною.

Один з головних викликів - забезпечення доступу до деяких засобів навчання та комунікації між учителями, учнями та батьками. Це включає в себе використання відеоконференцій, електронних підручників та інших онлайн-ресурсів.

Для успішного дистанційного навчання в початковій школі також потрібно забезпечити стабільний розклад та регулярність занять, а також надавати дітям підтримку та допомогу, коли вони її потребують.

Хоча дистанційне навчання може бути викликом, воно також може стати можливостями для більшої гнучкої та індивідуалізованої освіти, що відповідає потребам кожної дитини.

Як оцінювати за онлайнового навчання?

Власне оцінювання в навчальному процесі можна традиційно розуміти як процес виставлення оцінок. А можна мати на увазі встановлення відповідності отриманих результатів запланованим. Вираження оцінки в певних балах чи у певній шкалі може бути необов’язковим у процесі навчання. А от без якісного зворотного зв’язку щодо досягнення результатів навчання неможливо забезпечити прогрес учнів.

По-перше, проектувати систему оцінювання навчання потрібно одразу, коли плануєте певний навчальний блок (курс, рік, семестр, розділ, тема тощо). Відповідно до принципів зворотного дизайну, розпочинати дизайн навчання потрібно з цілей, наступним етапом є оцінювання, й останнім – підбір та створення ресурсів і матеріалів.

Сформулювавши очікувані результати навчання (чи відібравши їх з навчальної програми), одразу сплануйте, яким чином будете перевіряти, що учень досягнув цих результатів. Варіантів безліч, залежно, зрештою, від запланованих результатів.

Водночас можна сформулювати завдання, яке передбачатиме різний ступінь автономності та творчості у демонстрації своїх вмінь та навичок. Скажімо, якусь частину завдання потрібно виконати за чіткою інструкцією. Ще одну частину – за зразком без інструкції. А іще одну частину потрібно створити самостійно, орієнтуючись на критерії зарахування роботи. Відтак у межах одного завдання учні зможуть продемонструвати різні уміння, а отже, і результати навчання на різних рівнях. У такий спосіб, окрім власне оцінювання, можемо побачити, як в подальшому можемо удосконалювати свої уміння.

Після визначення того, що, власне кажучи, будемо оцінювати, можна планувати спосіб організації цього процесу. Крім традиційного оцінювання вчителя, можна застосовувати автоматизовані системи для оцінювання тестувань, а також доручати учням самооцінювання та взаємне оцінювання.

Самооцінювання можна практикувати для різноманітних завдань. Воно може стосуватись як результату, так і процесу роботи, а також включати в себе рефлексію отриманого досвіду. Саме вміння реалістично оцінювати результати своєї роботи і прагнути їх покращити є першочерговою метою Самооцінювання учні мають виконувати за запропонованою вчителем схемою чи рубрикою. Рубрика - це набір рівневих критеріїв, за якими відбувається оцінювання роботи учня. Вона може містити характеристики як загальні, так і конкретизовані до завдання чи теми.

Приклад аркушів самооцінювання.

Сформовані самостійно оцінки, звісно, не можуть бути єдиними факторами виставлення балів за виконане завдання чи опановану тему. Разом з балами за безпосередньо виконані завдання вони допомагають повніше оцінити опанування учнями навчальних матеріалів та досягнення запланованих результатів навчання, особливо їхнього ціннісного аспекту.

Для того, щоб самооцінювання було достатньо об’єктивним, в учнів має бути сформоване конструктивне ставлення до власних помилок. Потрібно підтримувати тезу про те, що під час навчання нормальним є досягнення результату не з першої спроби. Тоді учні не переживатимуть, що їхня відверта відповідь про труднощі під час виконання завдань призведе до низького балу. Краще навіть навпаки: докладний опис проблемної ситуації та шляхів пошуку рішень може стати підставою для підвищення оцінки.

Отже, коли учні вчаться в середовищі з достатньою підтримкою, практикують конструктивне ставлення до успіхів та невдач, це допомагає побудувати краще розуміння себе, своїх можливостей, а отже, і знижує кількість непорозумінь з приводу отриманих оцінок.

Здоров'я та добробут за навчання онлайн

Добробут – це широке поняття, пов’язане з нашим відчуттям міцного здоров’я, хороших стосунків з оточенням, усвідомленням власного потенціалу та любові до того, чим займаємось щодня, продуктивною роботою та стійким матеріальним становищем, а також з гордістю за власний змістовий внесок у свою спільноту.

Cучасні цифрові технології проникають у практично всі сфери нашого життя, тож важливо враховувати їхній уплив на наш добробут. Це стосується як часу, проведеного за екранами, так і наслідків тривалої взаємодії з цифровими системами. Безпосередніми негативними наслідками для здоров’я є надмірне використання цифрових та мобільних пристроїв, онлайнова залежність, шкода для постави та зору. З іншого боку, цифрові технології можуть бути інструментами для підтримки здорового способу життя.

Тривале користування комп’ютером може спричинити проблеми зі здоров’ям, проте існують рекомендації щодо налаштувань яскравості екрану, освітлення, облаштування робочого місця, комплекси гімнастичних вправ для очей і тіла, які знижують ризики для здоров’я. Натомість обмеження у спілкуванні як під час занять, так і в позаурочний час можуть призводити до відчуття соціальної ізольованості, самотності, відірваності від освітнього процесу, які знижують залученість до навчання.

Важливими аспектами також є етика та емпатія, як основа для взаємодії та побудови стосунків в онлайнових спільнотах та реалізації можливостей, які надає цифровий світ. Етичність полягає не лише у тому, щоб знати засади нетикету, але й в тому, щоб активно дбати про позитивність, продуктивність, змістовність онлайнового середовища. Емпатія ж як здатність розуміти та відчувати переживання, почуття та погляди інших, є першочерговою у запобіганні радикалізації та відчуження, особливо в контексті суперечливих питань. Повага до поглядів іншого, уміння дискутувати щодо змісту, не переходячи на особистості, допомагають конструктивно обговорювати складні питання та шукати шляхи розв’язання проблемних ситуацій. Потрібно прагнути до позитивної взаємодії, обміну ідеями, інформаційними продуктами у віртуальних соціальних просторах таким чином, щоб збагатити досвід та розширити можливості співпраці та співтворчості.

Непростим наслідком присутності особи в онлайновому просторі є цифровий слід, репутація, створена в інтернет-спільноті. Важливо усвідомлювати особливості побудови свого профілю онлайн, а також шляхи керування ним. Цифрова репутація та цифрова ідентичність можуть виходити далеко за межі віртуальних середовищ, тож це потрібно враховувати і відповідно будувати свою онлайн-присутність.

За відгуками педагогів, упродовж дистанційного навчання багато учасників освітнього процесу зіштовхнулися з такими викликами:

Як забезпечити продуктивну співпрацю, з повагою до усіх залучених?
Як бути учасником цифрової спільноти?
Як зберегти здоров’я за тривалої роботи з цифровими пристроями та середовищами? Як упоратись з навантаженням?

Правила поведінки в онлайн-класі такі ж, як шкільному?

Коли змінюється формат спілкування, мають змінюватися і його правила.

Будувати безпечне, конструктивне, позитивне середовище спілкування потрібно на засадах поваги, цінності різноманіття, відкритості до переконань та світогляду інших людей. Доведеться залучати вміння слухати й спостерігати. Безумовно, важливі комунікативні навички, також уміння співпрацювати й конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації. Для цього потрібні будуть знання й критичне розуміння мови й особливостей спілкування в різних режимах та форматах.

Певні засади спілкування залишаються незмінними в усіх обставинах: повага до співрозмовника, дотримання домовленостей, ввічливість. Але в онлайновому середовищі навчання потрібно пам’ятати про додаткові правила.

Якщо це заняття в синхронному відеорежимі (наприклад, з використанням платформ Zoom, Google Meet, Microsoft Teams чи інших), варто долучатися до зустрічі вчасно, відповідно до попередньо узгодженого розкладу. Якщо до заняття було завдання, потрібно його виконати до початку уроку. За потреби підготувати письмове приладдя, підручник, зошит та інші речі для роботи.

Варто домовитись про правила увімкнення вебкамер під час спілкування. Можна застосовувати різні принципи: усі камери увімкнені чи вимкнені, камеру вмикає той, хто говорить у певний момент, камеру вмикають тоді, коли хочуть отримати слово тощо. Можна вмикати камеру на початку чи в кінці заняття – головне узгодити ці правила між учасниками зустрічі.

З мікрофоном дещо простіше: якщо Ви не говорите, то мікрофон краще вимкнути. Це убезпечить від випадкових шумів та перешкод. Перед тим, як увімкнути свій мікрофон, переконайтесь що Вам надають слово: підніміть руку (щоб її було видно у камеру, або за допомогою інструменту кімнати вебзустрічі) і дочекайтесь дозволу говорити.

Якщо на занятті відбувається дискусія, варто домовитись про слово, яке буде маркером завершення думки, наприклад “Дякую за увагу”. Це дозволить чітко зрозуміти, що висловлювання завершене, й уникнути перебивання. Коли Ви на онлайн-зустрічі, не відволікайтесь на мобільний телефон, домашніх улюбленців, перегляд телепередач чи вебсайтів – виявіть повагу до співрозмовників. Чат можна використовувати лише з навчальною метою, а не для ведення розмов, які відволікають.

Зовнішній вигляд має відповідати ситуації спілкування: для новорічної вечірки доречними будуть карнавальні костюми, проте для навчальних занять потрібен повсякденний та діловий одяг.

Під час онлайнового уроку цілком допустимо випити води, чаю чи кави, проте вживати інші напої чи їжу можна лише за неформальних зустрічей.

Коли комунікація ведеться через відеозв’язок, іноді доводиться перебивати співрозмовника для того, щоб повідомити якусь організаційну інформацію чи подати знак про відхилення від теми. Під час очного заняття такі речі цілком обходяться невербальними повідомленнями. Для того, щоб не порушувати динаміку онлайн-розмови, доцільно створити й використовувати картки, наприклад, ось такі.

Ці картки потрібно роздрукувати й демонструвати, коли необхідно зробити коротке повідомлення, не відволікаючись від основної розмови. Картки для правил поведінки онлайн (завантажити)

Далеко не всю комунікацію варто проводити в синхронному режимі, коли всі учасники розмови мають одночасно перебувати онлайн. Часто більш реалістичним є асинхронне спілкування, коли співрозмовники долучаються й висловлюються в різний час. Наприклад, це може відбуватись з використанням форумів обговорень, месенджерів чи електронної пошти.

Для спілкування електронною поштою актуальними є такі принципи.

В електронному листі обов’язково потрібно привітатися й попрощатися, відповідно до правил листування. Важливо акуратно формулювати свої думки та використовувати такі слова, які будуть максимально однозначні та зрозумілі для співрозмовників. Пам’ятайте, що текстове спілкування дещо ускладнює передачу відтінків змісту, емоційного забарвлення чи елементів гумору – такі слова можуть зрозуміти неправильно. Водночас, отримавши незрозуміле повідомлення, перепитайте, про що йдеться. Можливо, співрозмовник просто невдало висловився без негативного підтексту. У разі ж наполегливого надсилання неприємних повідомлень йдеться про кібербулінг, і до нього потрібно ставитися з усією серйозністю.

У разі неформального чи напівформального спілкування цілком допускається використання емотиконів (смайликів, емоджі). У діловій комунікації таких елементів варто уникати. Також врахуйте, що в електронному спілкуванні написання повідомлення ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ вважається криком.

Варто перевіряти написане перед відправленням: чи не трапилася одруківка, орфографічна чи граматична помилка.

Не варто пересилати чи розміщувати в групових чатах рекламні повідомлення, спам, листи – “ланцюжки щастя”, меми чи інший інформаційний мотлох.

Потрібно доречно використовувати функціонал “Відповісти всім” у груповому листуванні. Переконайтесь, що відповідь справді потрібно надіслати всім учасникам розмови. Якщо це не так, скористайтеся опцією “Відповісти” лише для одного респондента.

Ніколи не пишіть онлайн те, що не сказали б у вічі. Пам’ятайте, що “раз онлайн – завжди онлайн”. Те, що стало доступним у мережі, назавжди в ній залишиться. Не пишіть образливих повідомлень, не розголошуйте приватну інформацію – власну та інших осіб.

Більшість месенджерів чи інших комунікаційних програм підтримують функціонал сповіщень – спливаючих повідомлень, які інформують про надходження повідомлення, оновлення чи інші події. Доцільно налаштувати роботу таких сповіщень у комфортному режимі: наприклад, вимкнути сповіщення від деяких сервісів чи окремих чатів; обрати час отримання й блокування сповіщень; указати спосіб інформування (звук, вібрація чи світловий сигнал).

Водночас не варто надсилати повідомлення в робочі чати в нічний час чи на вихідних: поважайте право інших на відпочинок, зокрема й інформаційний. З електронними листами можна використати відкладене надсилання повідомлень, запланувавши його на початок наступного робочого дня.

Дотримання цих, доволі простих правил спілкування онлайн дозволить зробити його комфортним та інформативним для всіх учасників.

Як балансувати цифрове навантаження ?

Раптовий перехід багатьох процесів онлайн у 2020 році спричинив значне зростання кількості часу за екранами цифрових пристроїв. Наслідки такого дисбалансу можуть бути доволі відчутними і включати в себе:

зниження фізичної активності,
проблеми з зором,
проблеми з поставою ( наприклад біль у шиї, спині, руках),
проблеми зі сном,
депресію та тривожність.

Важливо навчитися продуктивно працювати з цифровими пристроями та програмами, адже це дозволить скоротити час цієї малорухомої діяльності.

Водночас експерти говорять не так про абсолютні часові показники, як про якість часу, проведеного в цифровому просторі. Зокрема краще витрачати екранний час на навчальну діяльність, а не на пасивний перегляд відео. Обираючи між спілкуванням з родичами чи друзями і гортанням стрічки соціальної мережі, варто надати перевагу першому, адже це дозволяє не лише отримувати інформацію, але й підтримувати психологічний стан, знизити відчуття ізольованості. Загалом потрібно прагнути не просто споживати контент (за аналогією з фастфудом), а створювати його, використовувати онлайновий час з користю для себе та інших.

У контексті організації освітньої діяльності: учителю потрібно так планувати навчальне навантаження, щоб не змушувати учнів проводити надмірну кількість часу перед екранами гаджетів. Для орієнтиру слід користуватись нормами санітарного регламенту:

“Безперервна тривалість навчальної діяльності з технічними засобами навчання упродовж заняття повинна бути:
для учнів 1 класів – не більше 10 хвилин;
для учнів 2-4 класів – не більше 15 хвилин;
для учнів 5-7 класів – не більше 20 хвилин;
для учнів 8-9 класів – 20-25 хвилин;
для учнів 10-11(12) класів на 1-й годині занять – до 30 хвилин, на 2-й годині занять – 20 хвилин.
За здвоєних навчальних занять для учнів 10-11(12) класів – не більше 25-30 хвилин на першому навчальному занятті та не більше 15-20 хвилин на другому навчальному занятті.”

Важливо нагадувати, що робоче місце має бути належним чином облаштоване та освітлене. Це не лише впливає на комфорт роботи, але й слугує фактором мотивації та дисципліни. Відповідно спроектований робочий простір з правильно розрахованим освітленням допомагає зосередитись, мобілізує до виконання завдань, а також допомагає зберігати належну поставу і не перевантажувати зір. Перед початком занять потрібно заздалегідь подбати про доступність канцтоварів, підручників, зошитів, щоб не доводилось відволікатись на їх пошук.

Доцільно розібратись з налаштуванням яскравості екрану свого пристрою, щоб полегшити навантаження на очі. Це ж стосується гучності звуку: варто розглянути можливість працювати в якісних навушниках, щоб знизити відволікання на сторонні шуми.

Дуже важливо чергувати періоди роботи за партою та вправи з рухової активності, періодично виконувати вправи для зняття зорового напруження. Вони допомагають покращити мозковий кровообіг, зняти втому з плечового поясу та рук, тулуба, а також зняти очну втому. Варто нагадати, що рухова активність позитивно впливає не лише на фізичний стан, але й на готовність до навчання.

До речі, цифрові пристрої та технології можуть допомогти відстежувати рівномірність та інтенсивність фізичних навантажень. Фітнес-трекери, зокрема вбудовані в годинники, смартфони, дозволяють встановлювати індивідуальні цілі та мають функцію нагадування про необхідність поповнити водний баланс, змінити положення тіла, пройтись, виконати руханку тощо. Можна навіть влаштувати змагання щодо досягнення цілей здорового способу життя, використовуючи ці дані для звітності.

Потрібно уникати надмірної кількості завдань для учнів, а також не допускати перевантаження вчителів їх перевіркою. Особливо часто це може виникати, коли на додачу до синхронних занять задаються об’ємні домашні завдання. Навчальний час не повинен розтягуватись на увесь день, змушуючи перебувати перед екраном, очікуючи запитань чи відповідей на них. Потрібно регламентувати час, у який учні отримують завдання, мають можливість звертатися із запитаннями, а вчителі, відповідно, – коментувати та відповідати на запити. Варто пам’ятати, що активна робота, зокрема з цифровими пристроями, має завершуватись за 2-3 години до сну.

Водночас є сенс навчати учнів планувати свій час та рівномірно розподіляти навантаження, не відкладати важливих чи об’ємних завдань на останній момент. Така схильність не лише негативно впливає на якість виконаних робіт, але й спричиняє стрес та неповноцінний сон. Додатково варто розповісти учням і про методи ефективного навчання, які допомагають краще організувати свою діяльність.

Учителі та учні повинні мати час, наприклад від 9 ранку до 16 по обіді, коли вони можуть розраховувати на відносно швидку відповідь на свої питання. Запитання ж, надіслані після 20 години, будуть опрацьовані наступного робочого дня. Це дисциплінує, вчить керувати своїм часом та поважати час інших, і, звичайно, допомагає підтримувати збалансоване користування цифровими технологіями.

Водночас, якщо виникає необхідність працювати над навчальними матеріалами за межами стандартного розпорядку занять, доцільно виконувати їх відкладену публікацію. Це ж стосується електронних листів: їх можна написати в будь-який момент, але вказати час надсилання, який відповідає домовленому робочому періоду. Важливо налаштувати сповіщення з програм та служб миттєвих повідомлень, щоб вони не надходили в позаурочний та позаробочий час.

Загалом, дотримання розкладу й сталого розпорядку дня є важливим для того, щоб продуктивно витрачати час, виконувати заплановане й рівномірно розподіляти справи.

Безпека та відповідальність за навчання онлайн / Права онлайн
Для регулювання взаємовідносин у суспільстві створено багато видів документів, угод, які встановлюють права та обов’язки кожного з учасників спільнот. У різні часи ці права та обов’язки стосувалися різних сфер життєдіяльності, а також різних груп людей. Ще років 50 тому просто не існувало потреби говорити про правові аспекти життя в цифровому світі. Але все давно змінилося. Цифрові громадяни мають право приватності, безпеки, доступу та інклюзії, свободи вираження та інші.
Дані, збережені у цифровій формі нуликів та одиничок, стають ресурсом, можливістю створити цінність чи загрозу – залежно від того, хто і з якою метою їх збирає і використовує. Особисті дані, цифровий слід особи, цифрова ідентичність та цифрова репутація є, власне, продуктом нашої присутності онлайн, а також об’єктом можливої крадіжки чи несанкціонованого розголошення.
Загальний регламент захисту даних (GDPR) запроваджує конфіденційність та захист особистих даних як фундаментальне право людини, надаючи громадянам більше контролю над власними персональними даними. До того ж з’являються додаткові права, такі як портативність – право вимагати перенесення власних персональних даних до іншого постачальника послуг, наприклад після зміни оператора платформи мобільних чи соціальних мереж. До чого тут освіта? А це ж може стосуватись і даних учня в системі дистанційного навчання на рівні школи чи держави. Ще одне право безпосередньо стосується дітей – інформація для них має бути адаптована чіткою, зрозумілою мовою.
Той факт, що творчість в мережі Інтернет є доступною для кожного її користувача, означає, що кожен може опублікувати свою роботу для широкого загалу, використовуючи онлайн-присутність для поширення своїх ідей. Однак це передбачає й відповідальність, зокрема за поширення неправдивої, маніпулятивної інформації. Декому може здаватись, що наша присутність онлайн є анонімною, тож створюється ілюзія безвідповідальності та безкарності. Досить розуміти принцип організації доступу до мережі Інтернет, щоб усвідомити безпідставність такого переконання. Проте це не означає, що неможливо організувати ефективне керування своєю інформацією, збереження певної конфіденційності чи уникнення небезпечних ситуацій за допомогою певних технічних інструментів (навігаційних фільтрів, паролів, антивірусного програмного забезпечення, файрволів та брандмауерів).

Як створити та підтримувати безпечне онлайн середовище?

Доволі часто ми неуважно ставимося до своїх паролів, вважаючи що це не надто важливо. Ми записуємо паролі на аркушах, залишаємо поряд з комп’ютером, а пін-код для картки пишемо на самій карті. З одного боку, справді, інформація про наше домашнє завдання навряд чи потрібна якимось хакерам. Але з іншого боку, звичка уважно ставитися до приватності даних є дуже корисною, адже деяку інформацію ми справді не хотіли б віддавати в публічне користування.

Почнемо із того, що пароль має бути достатньо якісним, щоб його не можна було зламати або підібрати. Важливо, щоби він містив великі та малі літери, цифри, спеціальні знаки, адже саме така комбінація значно ускладнює автоматичний перебір символів. Але насправді набагато частіше пароль “зломують” на основі вже відомої особистої інформації. Так, часто для паролю використовується дата народження, ім’я, власне чи когось зі своєї родини, кличка домашнього улюбленця, номер школи чи домашня адреса. Чим більше інформації про нас є публічно доступною, тим легшим може бути підбір паролю.

Це один із принципів цифрової гігієни - контролювати й дозувати інформацію, яку ми поширюємо в мережі, а також критично оцінювати отриману інформацію. Власне, як і загалом гігієна - намагатись не чіпати брудного, і мити руки, коли вони забруднились, особливо перед споживанням їжі.

Обираючи складний пароль, маємо розуміти, що потрібно якимось способом його запам’ятати. Корисною стратегію може бути формування таємної фрази і використання перших літер слів цієї фрази. Наприклад, фраза “Моя улюблена школа навчає цифровому громадянству” перші літери Цих слів MUSNCG.

Це не є повноцінне слово, його немає в словнику, тож підібрати його не настільки легко, і з іншого боку, цей пароль не прив’язаний до нашої особистої інформації.

Якщо заклад освіти надає доступ до, наприклад, єдиної системи школи і видає стандартний пароль, варто його змінити на зручніший для запам’ятовування та використання.

Деякі сервіси пропонують двофакторну авторизацію. Це означає, що під час кожного входу в систему відбувається перевірка особи 2 способами. Наприклад, це може бути введення паролю та підтвердження за допомогою сповіщення на мобільному телефоні. Так, навіть якщо зловмисник зможе підібрати пароль, для успішного входу потрібен ще й доступ до телефона.

Варто зауважити, що сучасний мобільний телефон теж потребує надійного захисту. Адже основною небезпекою є не стільки його фізично втрата, скільки той факт, що зловмисник може отримати доступ до нашої особистої інформації та сервісів керування фінансовими даними. Саме тому так важливо використовувати сучасні технологічні інструменти захисту інформації: ідентифікацію за відбитком пальця, розпізнавання обличчя чи інші подібні функції.

У соціальних мережах важливо налаштувати параметри приватності відповідально та безпечно. Наприклад, ми можемо регулювати видимість дописів для різної аудиторії, різних користувачів. Крім того, ми маємо можливість дозволити чи заборонити позначати нас на фотографіях інших користувачів. Можна вимагати підтвердження кожної такої позначки перед тим, як вона з’явиться публічно.

Дуже важливим є налаштування доступу різних додатків до нашого облікового запису. Особливо часто така проблема з’являється під час користування соціальною мережею та проходження різноманітних тестів. Типово користувач проходить тест – і йому пропонують повідомити свій результат друзям у соціальній мережі. Якщо недостатньо уважно ознайомитися з умовами використання такого додатка, ми можемо необачно надати доступ до особистих даних. І не лише своїх, але і своїх друзів. Особливо, якщо вони у свою чергу не налаштували параметрів приватності. Саме так поширюють вірусний контент, а його негативним наслідком є втрата особистих даних, і, як ми вже знаємо, на основі цих даних можна доволі успішно підбирати паролі.

А також, якщо на комп’ютері встановлено зловмисне програмне забезпечення, або, іншими словами, віруси, то такий комп’ютер може використовуватись зі злочинною метою, ставши частиною ботнету.

Ботнет - це мережа, яка складається з уражених вірусом комп’ютерів, які здійснюють спільні зловмисні операції, найчастіше без відома власників цих пристроїв. Для захисту від такої неприємності важливо не завантажувати підозрілі файли і не запускати незнайомі програми.

Загальні поради щодо безпечного використання соціальних мереж такі:

перевірте налаштування конфіденційності на таких веб-сайтах, як Facebook;
переконайтеся, що інформація вашого профілю доступна лише тою мірою, яку ви вибрали;
не приймайте у друзі на веб-сайтах чи соціальних мережах людей, яких ви не знаєте;

будьте обережні під час взаємодії та обміну інформацією з іншими користувачами Інтернету.

Додаткові ресурси, з якими варто ознайомитись

Змішане навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Навчально-методичний посібник / Оксана Пасічник, Юлія Єлфімова, Христина Чушак, Олена Шинаровська, Андрій Донець. — К.: 2021. — 92 с. (стор. 46-49) DOI(URL): https://mon.gov.ua/storage/app/media/pto/2021/11/30/Zmish.navch.u.zakl.P-PT-O.30.11.pdf (дата звернення 23.12.2021)

Соціальні практики в умовах пандемії COVID-19 серед польської та української молоді. П.Дугош, Л.Кривачук, О.Шиян https://rep.up.krakow.pl/xmlui/bitstream/handle/11716/10415/Praktyki%20spoleczne_D%C5%82ugosz.pdf